Нехай зустріч з Ісусом Христом завжди має місце у нашому житті. Що ми можемо відЗакхея навчитися? Найперше, що Ісус не карає, не погрожує і не повчає з піднятим пальцем, а заходить у життя людини. Друге, зустріч з Богом ставить все у житті людині на своє місце. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у неділю про Закхея.
Євангеліє: Лк. 19, 1-10.
1. В тому часі проходив Ісус через Єрихон. 2. А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями і був багатий. 3. Бажав він бачити Ісуса, хто він, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. 4. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. 5. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього:
– Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.
6. І зліз той швидко і прийняв його радо. 7. Бачачи те, всі стали нарікати й казали:
– До чоловіка грішника зайшов у гостину.
8. Закхей устав і промовив до Господа:
– Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо.
9. Ісус сказав до нього:
– Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. 10. Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло.
«Сьогоднішня неділя показує нам, що кожна людина потребує Бога навіть, якщо вона ще сама цього не усвідомлює. На певному етапі життя приходить до цього розуміння. Також в черговий раз усвідомлюємо, що не лише бідні чи хворі люди приходять до Ісуса і є потребуючими», – зазначив архиєрей і додав: «Щоправда першими паломниками до Вифлиємської яскині були убогі пастушки, але згодом підтягнулися також багаті мудреці, бо були мудрими. Цим вони нам нагадують, що думання належить до наших обов’язків і є нашим привілеєм».
Проповідник звертає увагу, що євангельске слово сьогодні нас знову провадить до Єрихону, де на Ісуса чекає Закхей.
Розповідаючи про Закхея він зауважив, що це був багатий чоловік, який працював головою над митниками. Іншими словами податковим інспектором. А сам Єрихон було квітучим торгівельним містом, де проходив експорт певних товарів, зокрема бальзаму. Там була митниця, що є своєрідним податковим «раєм».
На його переконання маюче все матеріальне Закхей був нещасливим. Зрештою, каже владика Володимир, і сьогодні зустрічаємо немало таких людей. Бачимо, що їм бракує внутрішнього спокою. Жоден маєток не здатний компенсувати відсутність внутрішнього миру.
«Закхей чув про Ісуса і хотів його побачити. Те, що він вилазить на дерево показує його креативність, а водночас трагічну ситуацію, бо він ховається від людей, щоб його не бачили. Через Єрихон проходить вчитель, великий проповідник. Ціллю Христа на єрихонській дорозі є не бізнес чи митниця, а особа Закхея. Ісус вертається до Закхея по-імені, тобто знає його прагнення і потребу, більше того бачить його серце», – каже проповідник».
Цікаво, зауважує архиєрей, що саме ім’я Закхей означає чистий. Біблійний Закхей таким не бува, радше був грішником. Напевно багато людей були змушені з ним рахуватися з огляду на посаду. Невідомо чи він мав друзів у приватному житті.
«Йому була потрібна дорога навернення, тобто конкретні кроки терапії. Далі Ісус сам себе запрошує до дому Закхея знаючи, що там він зустріне подібних до нього людей. Можна сказати, що Ісус любив спільноту, трапезу, свято. Там він зустрічав чудових людей, що є чудовим прикладом пасторального служіння. Наприклад час йорданських відвідин не є лише моментом кроплення помешкань. Це візит душпастиря до родини. На перший погляд народ мав би радіти успіхом вчителя. Тим більше навертається грішник, але багатьом це не подобалося через короткозорість. Тому що юдеї були під ярмом римської імперії, а митар був слугою цієї імперії», – сказав він.
«Позиція Закхея полягає в тому, що він радикально змінює своє життя. Він заявляє, що половину майна віддає вбогим, а якщо когось скривдив, то готовий повернути вчетверо. Якщо математично порахувати, то невідомо чи йому взагалі би щось самому залишилося. Закхей давно бачив свою гріховність, але лише зустріч з Ісусом допомагає зі загарбника стати добродієм чи жертводавцем. Народ вже цього не зауважує. Завжди є спокуса Боже милосердя собі приватизувати», – переконаний єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Що ми можемо з цього навчитися?» – запитує владика Володимир і відповідає: «Найперше, що Ісус не карає, не погрожує і не повчає з піднятим пальцем. Навіть погоджується змінити вифлеємські ясла на гріб у скелі. Ісус приходить до людини і заходить в її дім. Це означає, що він заходить в її життя. Закхей відкриває своє серце, бо бачить, що знайшов приятеля. Нарешті його хтось зрозумів. Друге, бачимо, що зустріч з Богом ставить все у житті людині на своє місце. Усвідомлюємо, що є даром все, що ми маємо. Сьогоднішню неділю можна назвати подвійним рухом: Бога до людини і людини до Бога. Важливо, щоб ці два рухи провадили до зустрічі і не розминулися».
«Нехай зустріч з Ісусом Христом завжди має місце у нашому житті. Непотрібно сьогодні йти до Єрихону. Христос приходить до нас до Львова, на святоюрський пагорб, в наше життя і родини, а відтак у наше серце. Дозвольмо Йому це!» – заохочує Преосвященніший Володимир.
Повязані записи
