В неділю, 5 лютого 2023 року, у с. Вороняки на Золочівщині в храмі Жінок Мироносиць УГКЦ відбувся щорічний екуменічний молебень, який звершувало духовенство УГКЦ, ПЦУ й РКЦ.
Очолив молебень протопресвітер Поморянського деканату УГКЦ о. Іван Медвідь. Разом з ним молилися парох с. Вороняки о. Михайло Смолінський, священники Поморянського деканату о. Роман Гордій, о. Орест Мельник, о. Петро Турко, о. Андрій Марцинюк, о. Піо (Павлик) ЧСВВ зі Золочева, а також – священник ПЦУ Василь Саган та о. Вітольд Пяцельчиц із Римо-католицького костелу м. Золочева.
«Ці моління – щорічні. Цей молебень звершувався по різних церквах, але постійно таке моління звершується в с. Вороняки», – розповів «Духовній величі Львова» о. Роман Гордій, віцепротопресвітер Поморянського деканату. «Отець Михайло Смолінський, парох храму Жінок Мироносиць, є тим, хто з 1996 року був постійним учасником цих молінь, тобто він ще з витоків, як і о. Василь Саган».
Ініцаторами таких молінь на Золочівщині свого часу були василіяни, зокрема теперішній владика – тоді отець – Діонізій (Ляхович), о. Тарас (Олійник), о. Матей (Гаврилів). Колись молилися в різних храмах – і в греко-католицьких, і в православних, і в римо-католицьких. До сьогодні моління тривають в с. Вороняки.
«Це такий невеличкий крок духовний до такої молитовної єдності, щоби Церква знову стала єдина», – зазначив о. Роман Гордій. «Після таких молінь завжди є спільна бесіда, кава між священниками, духовенством; ми ділимося своїми пережиттями, тим, що зараз відбувається в наших церквах, шукаємо шляхів, говоримо про дуже різні теми. Насправді є дуже багато спільних тем, які можна піднімати, в яких можна шукати єдності. Молитва здатна здолати всі людські перепони, всі наші розбрати, бо саме на молитві є найбільше об’єднання: об’єднання людини з людиною – а найбільше те, що всі люди як спільнота Христова, об’єднуються зі своїм Спасителем, з Богом, Ісусом Христом. Важливо, щоб така єдність була між духовенством, між людьми, які приходять також на ці моління, щоби було порозуміння, взаємосприйняття, розуміння того, що ми всі служимо єдиному Богові незалежно від того, до якої Церкви належимо – але разом прямуємо до Божого Царства, і колись у вічності будемо разом. Тож маємо тут, на землі, навчитися перебувати разом, у єдності – і, очевидно, прагнемо того остаточного сопричастя».
Після молебню також відбувся різдвяний вертеп, який підготувала молодь зі села Шпиколоси, а відтак – спілкування й частування.
Повязані записи
