Сьогодні Україна вшановує День пам’яті жертв голодоморів на території України. Про те, як важливо пам’ятати велику жертву нашого народу, про те, як сьогодні важливо переосмислити цінність власного життя, розмірковує єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Владика Степан (Сус):
«Дорогі брати і сестри! У сьогоднішній день ми згадуємо усіх жертв великого Голодомору в Україні 1932-33 рр. Ми згадуємо усіх українців, які загинули через те, що були українцями. З історії ми знаємо, що ця жахлива, антилюдська акція голодомору, організована Сталіном і його оточенням, була спрямована саме проти нашого народу, проти українців, проти тих, які були і залишаються справді великими хліборобами, які залишаються тими, які будують свою незалежність, шануючи гідність інших, поважаючи інші народи. І сьогодні попри всі геополітичні різні твердження ми самі деколи думаємо про те, хто винен у цій війні, які наддержави спровокували цю війну. Але все ж таки ми маємо усвідомлювати те, що однією із складових війни, яку ми зараз переживаємо, всіх тих обставин історії нашої країни і великого Голодомору було те, що ми є українцями. Усі наші Герої, наші люди загинули через те, що були українцями, які носили вишиванки, які співали українські пісні, які дотримувалися українських традицій, які спілкувалися українською мовою. Вони робили все для того, щоби це життя було наповнене світлом навіть тоді, коли була темрява, вони не переставали бути світлом для інших. Вони світили надією, правдою, бажанням перемогти всяке зло, всяку ненависть – усе те, що руйнує людське життя і спокій. І сьогодні у контексті усіх тих наших історичних подій, пам’ятаючи цю велику жертву усіх українців, які загинули під час Голодомору, ми з вами маємо ще раз і ще раз у глибині свого серця відчути відповідальність за свою країну, відповідальність за те, що ми є справді народом, який є народом мучеників. Але не для того, щоби далі терпіти і вважати себе постійно мучениками і пригнобленими, але для того, щоби вчити інших цінувати життя.
І ми молимося за наших померлих, ми згадуємо тих, кого немає серед нас: наших батьків, наших братів, наших сестер, наших Героїв, наших воїнів, наших захисників України – усіх тих, хто для нас залишається дорогим і цінним у нашому серці, кого ми не перестаємо любити попри те, що смерть розлучила нас. Ми з вами маємо нагоду ще раз подумати над своїм власним життям, тому що хтось віддає життя для того, щоб своє життя ми з вами прожили правильно, щоб кожен день свого життя ми наповнювали правильним змістом, щоби у щоденниках нашого життя не було порожніх сторінок, щоб ми з вами прожили своє життя так, щоб нам ніколи не було соромно оглядатися назад. Тому сьогодні молимося за наших українців, за тих, хто помер під час Голодомору. Пам’ятаймо усіх наших Героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми сьогодні мали цей день. Ми живемо у вільній країні, де кожен з нас і вдома, і на вулиці не боїться говорити те, що думає. Ми молимося за наших воїнів, за усіх тих, які віддали своє життя на фронтах нашої країни. Молимось також і за себе, щоб бути стійкими, бо в цих темних часах важливо бути стійкими, бути мужніми. І за цей час війни ми стільки всього пережили, що, напевно, жодна країна і жоден народ не витримав би стільки, скільки за цей короткий час змогли пережити ми. Мова не йде про роки, а про місяці, коли ми справді вчилися виживати, але все ж таки ми виживали з усмішкою, як люди, які не бояться бути світлом навіть тоді, коли довкола темрява. Такими нам потрібно залишитися, тому що ворог хотів, щоб ми опустили руки, щоб ми були сумними, щоб ми почували себе нещасними, щоб ми почували себе незадоволеними, але цього не може бути. Ми маємо бути іншими, бо бути українцем – це бути іншим, це по-іншому дивитися на те, що є складно. І найважливіше – дивитися на все очима віруючої людини, тому що ми з вами тут, у Церкві, молимося, як українці віруючі, які покладаються на Господа Бога, які свідомі того, що Бог є з нами, що Він допоможе нам гідно пережити ці обставини нашого життя. Нехай Господь дарує вічну радість з неба всім нашим українцям, усім нашим Героям, нашим рідним, усім тим, за кого ми сьогодні молимося».
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
