Яблучний Спас чи Христос із Тавору: яке значення має освячення первоплодів у день Преображення

Свято Преображення Господнього – один із найбільших празників, які святкує Церква, зокрема влітку. Як одне з дванадесятих свят, воно супроводжується багатою богослужбовою традицією, прекрасні тексти якої оспівують євангельську подію на Таворі як у день празника, так протягом восьмиденного посвяття,  Хоч припадає свято у час Успенського посту, його святкують по-особливому торжественно. Проте, на жаль, часто у свідомості вірних усе святкування Преображення, як пропонує Церква, зводиться до благословення у цей день первоплодів, за яке свято Божої слави на Таворі в народі іменують «Яблучним Спасом» (за цим розумінням, існують ще й інші «Спаси» – перший, другий, третій – «медовий», «горіховий», «на воді» і тому подібне).

Також читайте: Яблука затьмарили нам Спасителя. Освячення плодів: традиція чи забобони?

Тема такого розуміння свята природно виникає щороку, коли надходить час приготування до нього. Церква не втомлюється пояснювати справжню вагу цього особливого празника, проте з року в рік як формальний «обряд» залишається принесення чогось, що треба освятити. Це проблема не лише свята Преображення – так нерідко формалізують навіть Христове Воскресення, визначаючи «успішність» святкування Пасхи тільки розміром і наповненням святочного кошика. Без сумніву, звичай освячення чогось у святковий день сам собою не є недобрим. Навпаки, він стає матеріальним нагадуванням вірним про цей день і його значення. Кожна зі страв пасхального кошика має особливе значення у переосмисленні Пасхи; квіти, які благословляють на свято Успення, є своєрідним духовним даром Богородиці; свічки, освячені на Стрітення, втілюють Боже світло, яке людина приносить до свого дому. Так само й первоплоди у день Преображення стають особливою подякою Господеві за Його благословення, новий врожай і всі благодаті. 

Також читайте: Для чого освячуємо фрукти на Преображення?

«У стародавні часи люди з великою пошаною і вдячністю ставились до врожаю, який дарувала земля – бо це тоді був один із небагатьох способів прогодувати себе і родину. Тому час збирання врожаю був дуже важливим: перший сніп пшениці, перший кошик фруктів, перша чаша меду приносилися до храму Божого як пожертва, як дар із вдячністю й надією, що милість Божа перебуватиме з людиною і надалі. Таким вшануванням, жертвуючи матеріальне, віряни отримували плоди духовні – милосердя, доброту, лагідність, надію», – пише на своїй фейсбук-сторінці Православна церква України. «Нині давня традиція дещо змінилась, але люди й досі приносять до храму на благословення мед і фрукти, що достигають на цей час. Священнослужителі окроплюють їх свяченою водою (воду освячують або напередодні, або в день свята) і читають молитву Чину освячення плодів на свято Преображення Господнього». Що саме опиниться у святковому кошику – це вибір кожної людини, адже суть не в його наповненні, а в пережитті Божої присутності.
 
 

Однак хоча Церква радо благословляє принесені первоплоди, важливо зрозуміти – це не є обов’язковий святковий ритуал, в якому полягає приготування дарів. «Фрукти після освячення не стають якимись святинями, як дехто вважає, предметом благословення є не стільки плоди, скільки сама людина, що їх виростила з милості Божої. Бо земля не сама собою є плідною, вона не сама собою породжує все, що необхідне людині для підтримання тілесного життя – плідною її творить Господь, через неї виявляючи піклування про нас», – зазначають в ПЦУ. «Тож у свято Преображення Господнього, 19 серпня, несучи плоди на освячення до храму, засвідчимо свою вдячність Творцеві та просімо Його преобразити, оновити та освятити цей світ, щоби всяке зло й темрява відступили від нас».

Також читайте: О. Юстин (Бойко): “Свято Преображення не про яблука, а про Христа”

У різдвяний час – зокрема, в соцмережах – нерідко можна почути заклик: «У день Різдва головне – не забути про Уродинника». Подібний заклик стосується і свята Преображення. Подія на Таворі ніяк не стосується первоплодів (хоч в інтернеті справді можна знайти пояснення, начебто Ісус, зійшовши з гори, звелів учням нарвати яблук і освятив їх). Вона розповідає про незвичайну зустріч людини і Бога – у славі, яку учні Христа побачили, «скільки змогли». Це подія «олюднення» і «обожествлення» водночас, що стала для апостолів підвалиною віри, на якій була зведена Христова Церква. Тому для кожного християнина так важливо за кошиком яблук не втратити того ж пережиття Неба, якого сподобилися учні Ісуса. Для цього Його Церква кличе до неповторної, повної світла, молитви.

Також читайте: Свято Таворського Світла

 
Нехай празник Преображення стане для нас справжнім торжеством. Не формальним осяченням кошика, а днем пережиття радості й вдячності до Того, Хто подає життя. Серед лихоліть війни ця зустріч із Христом сама в собі є благословенням, що подає надію серед відчаю; а первоплоди – це подяка за ще один рік, який Він нам подарував, кріплячи і провадячи до вічної перемоги. 
 
Підготувала Марія Цьомик