Яблука затьмарили нам Спасителя. Освячення плодів: традиція чи забобони?

ОСВЯЧЕННЯ ПЛОДІВ: ТРАДИЦІЯ ЧИ ЗАБОБОНИ?

Приносити до храму плоди, найчастіше яблука, на освячення 19 серпня – добра традиція!

У цей день храм завжди повний народу. Всі йдуть з кошиками і пакетами, повними найрізноманітніших фруктів. І тому в народі свято Преображення Господнього, що відзначається в цей день, називають часом “яблучним Спасом”… Нагадаємо, що Спас означає Спаситель, тобто, якщо говорити буквально, ця народна назва свята звучить як «яблучний Спаситель». Звучить дуже вільно по відношенню до церковного календаря, та й навряд чи відображає суть самої традиції освячення плодів.

На жаль, люди, які користуються цим найменуванням, навіть не підозрюють, що ображають велике свято, мимоволі засмучуючи Самого Спасителя, називаючи його «яблучним». Насправді свято присвячене Преображенню Господню і лише малою своєю частиною пов’язане з освяченням плодів, причому не тільки яблук. Але, на жаль, в даному випадку в побуті, як це не сумно, яблука затьмарили Спасителя …

З чого все почалося? Звернемося до історії Старого Завіту. Ще в книзі Вихід є згадка про те, що необхідно приносити в храм в дар Богу початок овочів, тобто перші плоди, не всі, а тільки перші. Зверніть увагу – ПРИНОСИТИ в храм, а не забирати з храму. Так у чому ж справа? Невже ми щось неправильно розуміємо?

Сам сенс приношення плодів в храм полягав в тому, щоб ці плоди там і залишити, пожертвувати їх Богу. Така жертва виховує в людині правильне розуміння будови цього світу. Адже ми віддаємо Богу не те, що і так Йому належить, але те, що виросло завдяки також і нашим зусиллям. Ми показуємо таким чином Творцю своє смирення, просимо прийняти від нас малі жертви від наших праць, і через це мале приношення освятити і благословити весь інший урожай, весь наш рік, і благословити наступний сезон, скажімо, польових робіт.

Це вчить нас правильно розставляти пріоритети в житті. Так, щоб матеріальні блага не брали верх над духовними цінностями, тлінне – над вічним.

Таке неправильне розуміння свята призвело до виникнення незрозумілих традицій: не їсти жодних плодів до 19 серпня, освячені плоди їсти тільки натщесерце, і багато інших складностей – а все через нерозуміння того, а навіщо все це потрібно?

Перше, що треба зрозуміти, – це те, що освячення плодів потрібно не плодам, а людям. Друге. Освячуючи плоди, ми освячуємо не маленький пакет або кошик, який принесли в храм, а плід своєї праці або свої запаси. Третє. Краще кошик яблук залишити в храмі на знак подяки Богові за Його щедроти. Але, якщо дуже хочеться, можна, звичайно, принести додому якусь кількість плодів, освячених у храмі.

Залишилося одне питання. Причому тут Преображення Господа? Це велике свято стало жертвою народного невірного трактування освячення плодів випадково.

Справа в тому, що наша Церква живе за грецькою традицією, так як саме з Греції ми при Хрещенні Русі перейняли богослужбовий статут. У цій країні плоди дозрівають ближче до свята Преображення, тому там і повелося освячувати плоди саме в цей день. Але разом з тим в Требнику чітко написано, що, по-перше, молитва відбувається не над плодами, а над тими, хто їх вирощує і приносить, а по-друге, що освячувати їх треба в тому місці, де вони ростуть, особливо це відноситься до винограду.

Таким чином, можна зробити висновки: 19 серпня треба прийти в храм помолитися Спасителю в день Його Преображення, Причаститися і по можливості принести в жертву Богу фрукти або овочі в будь-якій кількості, щоб через це мале приношення всі наші фізичні та матеріальні труди отримали освячення. І, звичайно, ніколи надалі не називати свято Преображення Господня “яблучним Спасом”!