Календарну тему ми підіймаємо вже кілька років поспіль у наших телеефірах, на радіо. Цього року вона має особливий відтінок. Чому? Тому що ми говоримо в контексті війни. Люди, і слушно, хочуть відмежувати себе від всього того, що асоціюється з московським окупантом. Однією з ланок, емблем окупанта є саме духовна складова, тобто РПЦ в Україні. І, відповідно, календар сприйнявся, як такий, що є, немовби, агентом серед нас. І тому багато людей, віруючих і невіруючих, мають таке бажання відмежувати себе від цього. Я міг би процитувати вам листи від військових, які пишуть мені з Чернігівщини про те, чи можуть вони цілковито відірватися від РПЦ і перехреститися. Щоб ви розуміли, які є радикальні погляди. Чи це аргументовані речі? Так, бо триває війна цивілізацій, геноцид українського народу, враховуючи ті факти, які ми маємо.
Літургійний календар не належить до політичних речей. Він є невід’ємною складовою християнського життя. Він має наближати нас до Бога, допомагати переживати речі, які пов’язані з вірою. Бо в іншому випадку – це буде для нас всього на всього таке колесо, де значимо певні події нашого життя. Треба сказати, що календарна реформа, як і будь-яка, не знайде одноголосся ніколи. Чи її потрібно робити? Потрібно. Тому що це речі, які не належать до того, що ми установлюємо. Це все залежить від Сонця, від оберту Землі тощо. Тільки до того треба приписати ці літургійні свята. І коли мова йде про зміну календаря, то мова не йде тільки про зміну святкування Різдва, а про весь календарний рік. Скажімо свято Покрови є у нас не тільки церковним святом, але і національним. У цей день була заснована УПА. А тепер уявіть собі, що ми робимо літургійну реформу і посуваємо цю дату на чотирнадцять днів. І виходить, що Покрову ми будемо святкувати 1 жовтня. І коли ми запитаємо людей, які мають дотичність до історії, до встановлення УПА, чи вони згідні, то я вам одразу відповім, що будемо мати поділ.
Блаженніший Святослав пояснив людям, що треба знати три речі. Перше – літургійний календар – це не тільки справа у Різдві. Друге – якщо нам в Україні робити календарну реформу, то треба зберегти єдність народу, а для цього потрібні консультації з усіма Церквами. Третє – війна не є найслушнішим моментом для календарної реформи, бо ми наробимо більше біди, ніж добра. Але чи потрібно очищувати себе від цих елементів, які не мають нічого спільного з вірою, а саме від РПЦ в Україні. Я не говорю про людей, але структура, яка відверто підтримує війну в Україні, не може вважатися такою, що відповідає євангельським принципам. І цю структуру потрібно очищувати, але залишаються люди, які вірують. І хочу вам сказати, що тут потрібне навернення народу, а це процес, який вимагає часу.
До календарної реформи ми є готові. Я маю на увазі богословське середовище, як православне, так і католицьке. Але богословське середовище – це спеціалісти зі сфери науки. Коли мова йде про ієрархів, то тут є сумніви, але, якщо народ підтримає, то воно буде. Чи є вже напрацювання? Так, вони є, але, мабуть, треба дочекатися певного моменту. Як цього року буде на практиці? Я думаю, що буде так: одні будуть святкувати 25 грудня – зроблять Святу Вечерю і тим обмежаться. Священники відслужать Літургію. Ті, які святкують 7 січня, – нехай святкують. Ісус Христос прийшов на землю. Син Божий прийшов на землю. З нами Бог – це найголовніше усвідомити. Ми не є самі у цій мандрівці людської історії. З нами Бог – це є гасло віри, яке провадить не тільки нас, але і наше військо. І тому я мав би тільки одне бажання – щоби народ не пересварився. Зараз потрібна єдність.
єрм. Юстин (Бойко), доктор богослов’я та патристичних наук, синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ
За матеріалами коментаря для телеканалу НТА
Повязані записи
