ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
«Бо Дитя народилося нам, Син, і дано Його нам…»
Велику і спасенну тайну благочестя, дивне і преславне таїнство втілення – народження Сина Божого на землі, прославляє сьогодні наша свята Церква. В день великого празника Різдва Христового ми повинні для духовної користі чистим серцем та побожною думкою пройнятися тим повчанням, яке подається нам у євангельській розповіді про Різдво Христове.
Євангелист кількома словами зображає нам священну подію Різдва Христового, але скільки в цих словах глибокого змісту і значення. «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосифом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого… І вона породить Сина, і дасть ім’я Йому Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мф.1:18,21).
Якщо хочемо, щоб у нашому серці народився Христос, будьмо добрими до ближніх, подолаймо грішні пристрасті, будьмо убогими духом, тоді полюбить нас Божий Син і прийде до нас. Подумаймо, з яким почуттям побожної покори і священного трепету перед здійсненням волі Божої, провіщеної архангелом, Пречиста Діва прийняла народження Божественного Дитяти. Скажемо словами богомудрого вчителя Церкви святого Григорія Богослова: «Яке багатство милості! Що це за тайна для мене? Я одержав образ Божий і не зберіг його».
Син Божий приймає нашу плоть, щоб і образ спасти і плоть обезсмертити. Він вступає у друге із нами єднання, яке набагато дивніше від першого, оскільки тоді Він дарував нам краще, а тепер приймає гірше, але це величніше від першого, воно вище для тих, хто розуміє. «Прийдіть, возрадуємося Господеві!», – закликає нас свята Церква. Радіймо тому, що Він зійшов до нас і не посоромився взяти на себе нашу убогість, радіймо, що Його зішестям для нас освятився світ, в якому ми ясніше бачимо нашого Творця і Його ласку до нас, радіймо тому, що радість, сповіщена ангелами в час народження Спасителя, якщо цього ми будемо достойні, стане тільки початком нескінченної та невимовної радості для нас.
«До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11). Подумаймо про упокорення Христа та біль Пречистої Діви, спричинений негостинністю людей. І сьогодні Христос неодноразово відчуває нашу негостинність, коли через благодать і милість хоче ввійти в наші душі. Нам необхідно прикласти всі зусилля, щоб Спаситель знайшов для себе місце в наших душах, не допускаючи того, щоб у них оселився той, хто чекає на нашу згубу – ворог правди і добра.
Згадуючи, як три мудреці зі Сходу принесли Христові золото, як Цареві світу, пам’ятаймо, що всі блага, які ми маємо, є від Господа Бога. Тому допомагаймо насамперед ближнім, бідним, калікам, яких вже чимало є між нами через цю безглузду війну, допомагаймо безпритульним, пам’ятаймо про вдів і сиріт, які через війну втратили батьків та чоловіків, то ж служімо через них Христові! Держава насамперед повинна їм допомагати й турбуватися про них, бо наші християнські обов’язки полягають тому, щоб у кожному селі і місті дбати за тих, які віддали життя за нас і за нашу державу.
Згадаймо, як три волхви принесли Народженому в дар смирну, як Спасителеві, Який мав померти за рід людський. Син Божий з любові до нас прийняв на себе тіло наше, ставши Богочоловіком. Відповідаймо любов’ю на любов Сина Божого, присвячуючи Йому себе, свою душу і тіло.
Згадаймо, як три мудреці принесли народженому Богомладенцю ладан, як Богові. Нехай же нашим ладаном для Господа буде наша щира молитва за нашу неньку Україну, за її незалежність та цілісність її кордонів, за хоробрих воїнів, які її захищають, за тих, хто у лікарнях поранені перебувають, за тих, що віддали своє життя у місцях битви, за все це та інше принесімо Йому в дар всі свої духовні здібності й таланти, всю щедрість нашого серця і душі. Однак, не забуваймо і те, що східні мудреці не повернулися до царя Ірода, а «іншою дорогою повернулися у свою країну». Не ходімо і ми у нашому земному житті дорогою зла і неправди, а коли станемо на дорогу Христову, не залишаймо її ніколи.
Зосередьмо свої думки над тим, як за голосом ангельських хорів, вифлеємські пастухи поспішили до Вифлеєму, щоб привітати народженого Христа і поклонитися Йому. І ми стараймось на голос церковних дзвонів і на заклик власної совісті, не тільки у свята Різдва і Пасхи, а щонеділі й щосвята з радістю поспішати до церкви, щоб побожно і благоговійно поклонившись Спасителеві у щиросердечній молитві перед Божим Престолом, уподібнитись пастушкам перед Спасителем, Який лежав у яслах.
Побожними піснями та колядками прославляймо народженого Господа Ісуса Христа! В день Різдва приймімо в душі наші Спасителя, бо для Нього не знайшлося місця в душах людей Вифлеєма. Можливо, хтось з нас може сказати, що будучи у Вифлеємі у той час, не дозволив би, щоб Спаситель родився у стаєнці. Похвальною є така думка і готовність, але і сьогодні ми можемо послужити народженому Господеві, адже Він сказав, що приймає як послугу, вчинену Йому, кожне добре діло для знедолених людей, яких Спаситель називає своїми братами. В міру своїх можливостей, добрі, хоч і не багаті християни це роблять завжди.
Так і парафії Львівської єпархії багато допомагають українському війську. Перша гуманітарна допомога в місяці серпні склала близько 50 тон продуктів харчування, а також і кошти.
Друга гуманітарна допомога, яка була відправлена 26 листопада на терени Східної України, також складала 50 тонн продуктів харчування, а також і кошти, за які було придбано чимало термобілизни для військовослужбовців.
Я, разом із Львівським деканом та іншими священнослужителями розвезли цю допомогу по блокпостах нашого війська, за що і щиро вдячний своїй шановній пастві, деканам, священнослужителям і всім парафіянам. Військовослужбовці щиро говорять про те, якщо б не український народ, Церква та волонтери, вони б не вижили. Стараймося будувати свою державу хто чим зможе, а народжений Господь нехай нас усіх за це благословляє, і за подальшу працю і допомогу.
В ці різдвяні дні духовної радості, вводночас національного смутку через Путінську війну на нашій землі, я сердечно вітаю Вас отці брати і сестри з великим святом Різдва Христового і початком Нового Року. Нехай Господь у цьому році подасть нам духовну радість, всякий добробут, згоду між нами українцями, щоб мир і Боже благословення укріпляло нас та родини, чиї батьки, сини й чоловіки загинули за неньку Україну, нехай всім нам подасть добре здоров’я та мир на нашій землі.
Радісних і веселих Вам свят!
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
МАКАРІЙ,
митрополит Львівський,
керуючий Рівненсько – Волинською
і Таврійською єпархіями УАПЦ
Повязані записи
